Історія загальноосвітньої школи № 2

Нове Місто заснував Монастирищенський поміщик, польський гетьман у відставці, Тарновський у 1711-1720 рр. У 1767 році тут заклали церкву на честь святого Миколая. Церква знаходилась на місці, де зараз розташована загальноосвітня школа № 2.

При церкві з 1880 року існувала церковно-парафіяльна школа. В ній діти вивчали письмо, читання, арифметику, основи географії, малювання, Закон Божий і церковний спів. Закон Божий і церковний спів викладав священик , інші предмети – дяк, а з 1900 року – вчителі. У Ново Місті навчав закону Божому священик С. Т. Гливенко. У школі навчалося лише 20% дітей, 80% залишалося неписьменними. Викладання велося російською мовою. Вимоги були високими. Наприклад, у Цибулеві у 1893 – 1894 навчальному році із 13 учнів здав екзамен лише один учень.

У 1892 році керівником  єпархіальної училищної ради та наглядачем (інспектором) церковно-парафіяльних шкіл Липовецького повіту стає Василь Липківський – майбутній митрополит Української автокефальної  православної церкви, що був родом із села Попудні.

Він виробив свою систему інспектування: оцінював зовнішній вигляд школи та садиби, оглядав житло вчителів, стан бібліотеки, переглядав журнали, перевіряв знання учнів, а потім обговорював із священиком шляхи ліквідації недоліків. Липківський писав: «Для мене одне є безсумнівним: активна участь  парафіян у благоустрої своєї школи – це єдиний міцний кам’яний фундамент, на якому школа може досягти справжнього процвітання».

Після революції наша школа залишалася початковою, в ній навчалось 20-30 дітей в одній класній кімнаті. У 1917 році вводиться новий правопис.

У 1919 році у школах забороняють викладання Закону Божого, школа відділяється від церкви. У цьому ж році починається навчання в школах українською мовою, відмінялася будь-яка оплата за навчання. Запроваджувалося спільне навчання хлопців і дівчат. Основними принципами радянської освіти та виховання проголошувалися загальність і доступність всіх до навчання, безкоштовність і обов’язковість шкільної освіти на певному етапі, трудове виховання на основі поєднання навчання з виробничою практикою. З 1928-1929 рр. починається політехнізація школи. В нашому районі 4-річні школи мали земельний наділ в 3 га, а 7-річні - 6 га. В 1931 році школа розміщувалась у будинку розкуркуленого Чупруна Пилипа Вакуловича. Семирічна школа була розташована на території сучасної школи у двох приміщеннях.

Першим директором семирічної школи була Бедерничек Є. П.

В голодний 1932 рік держава організувала гарячі сніданки для учнів, і в школу почало ходити більше дітей.

У 1933 р. запроваджується бригадна форма навчання; з’являються учительські бригади-прообрази сучасних методичних об’єднань; запроваджуються іспити (екзамени). У 1934 р. запроваджується посада класних керівників.

В школі діяли піонерська та комсомольська організації. 29 жовтня 1918 року відбувся I Всеросійський з’їзд союзів робочої і селянської молоді, на якому було проголошено створення РКСМ. Через структуру цієї організації здійснювалося ідеологічне виховання молоді, і реалізовувалися політичні та соціальні проекти. ВЛКСМ був «помічником і резервом» КПРС. Під керівництвом комсомолу  19 травня 1922 році була створена дитяча політична організація: Всеросійська, а пізніше - Всесоюзна піонерська організація. До 1924 року піонерська організація носила ім'я Спартака, а після смерті Леніна отримала ім'я останнього. Піонери проводили різноманітні організаційні заходи: огляди, концерти, спортивні змагання, походи. Вони створювали тимурівські загони, які допомагали людям похилого віку. Великої популярності набула воєнізована дитяча гра «Зірниця».

22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. Випускники 1941 року разом з багатьма своїми співвітчизниками пішли на війну.

На фронті загинули директор школи Андрушко І. Д., вчитель математики Лисинчук Ф. П., учні Пасічник Г. Й. , Кравчук М. Я. Від рук фашистів, під час окупації, загинули учні Постригайло М., Ватман М., Гройзман Г., вчителька Фаня Данилівна.

В роки війни школа не працювала. Вона відновила свою роботу лише після війни. Відродження освіти зіткнулося з великими матеріальними труднощами. В умовах, коли на першому плані стояла відбудова промисловості і сільського господарства, на відродження народної освіти не вистачало коштів. В Україні лише в 1950 році відновлюється довоєнна мережа шкіл. Для матеріальної підтримки тих, кому батьки не могли забезпечити мінімуму необхідного для навчання, створюється фонд всеобучу.

В 1917-1932 рр. школа була початковою з контингентом 70- 90 учнів. З 1932 по 1959 рр. – семирічною.

В 1959-1960 навчальних роках Новоміська школа стала восьмирічною. Це було викликано  політехнізацією школи, зміцненням зв’язку школи з виробництвом. Вводиться виробниче навчання. В школі навчалося 300-400 учнів.

Згодом приміщення старої школи стає малим і в кінці 60-х років приймається рішення про добудову школи. Фундамент і стіни школи були закладені за широкого сприяння директора школи Сікорського Івана Владиславовича. Будівництво продовжувалося при директорові Темченку Анатолію Йосиповичу і закінчено при директорові Бурштейну Миколі Степановичу. Фінансував будівництво школи колгосп імені Карла Маркса, який очолював Андрусенко Микола Самсонович.

В 1974-1975 навчальному році школа стає десятирічною. 

В 1984 р. – початок навчання шестирічок, перехід до одинадцятирічного навчання

У 2001 р. – спроба переходу до дванадцятирічного навчання

У 2010 р. – повернення до одинадцятирічного навчання

В школі нині  діє 27 навчальних кабінетів. У педколективі працюють справжні майстри своєї справи:

учителів – методистів – 4

старших учителів – 6

учителів вищої категорії – 12

Директори школи

До 1941 року – Андрушко І. Д.

1951- 1963 р. – Ткач Іван Онуфрієвич

1963- 1970 р. – Сікорський Іван Владиславович

1970 – 1972 р. – Тісна Галина Дмитрівна

1972 – 1973 р. – Темченко Анатолій Йосипович

1973 – 1975 р. – Бурштейн Микола Степанович

1975 – 1982 р. – Ярощук Валерій Павлович

1982 – 1986 р. – Моргун Микола Васильович

1986 – 1990 р. – Крук Іван Миронович

1990 – 2002 р. – Тищенко Олександр Михайлович

2002 - 2014 р. – Поліщук Ганна Миколаївна

2014 - 2016 р. – Гончарук Людмила Михайлівна

З 2016 по теперішній час – Завальна Тетяна Анатоліївна